Перше побачення

Я дивилася на її обличчя і розуміла, що божеволію... Дарма, що вона ще зовсім дитина і багато чого не здатна зрозуміти, дарма, що вона нещодавно вкрала хлопця моєї найліпшої подруги - за ці очі я сама б душу дияволу продала і зрадила б рідну матір, не те що подругу.

Вона щось говорить із дитячою, лише їй властивою безпосередністю. Але я нічого не чую, просто дивлюсь як рухаються її пухкі, вишневі, солодкі губи. У тому, що вони солодкі я не сумніваюсь, але так хочеться спробувати їх смак. Я дістаю Vogue і простягаю їй тонку біло-рожеву цигарку, дістаю запальничку – маленький вогник відображається в її очах. Вона цілує тонкий папір, немов робила це сотні разів, але я знаю, що вона не палить і ця її впевненість та бажання відкривати для себе щось нове ще більше захоплює мене. Вона щось питає про свого хлопця (того самого, який покинув мою найліпшу подругу заради неї). А я ковтаю гіркоту коньяку, щоб притупити власні божевільні бажання. От би відчути тепло цієї краси, відчути вологу її подиху, мякі руки...

Я відчуваю, що думки виходять з-під контролю... Переключаюсь на те, що вона говорить, вже вкотре наповнюючи її келих.

- Ти дуже гарна, - кажу я, Боже, невже це дійсно я кажу. – Така гарна, що збожеволіти можна.

Вона реагує абсолютно спокійно, ніби так і треба, ніби усе життя їй жінки компліменти роблять.

Вона посміхається і мені на душі робиться легко-легко. Я дістаю ще одну цигарку. Мені дуже подобається спостерігати, як її тендітні руки підносять тонку сигарету до вишневих губ, як піднімаються її груди із кожним подихом, як дим легко її обіймає. Відчуваю, що її думки починають плутатись, вона вже теж спяніла і від цього стала ще сексуальнішою. Я беру її руку і розумію, що не зможу її відпустити, не зможу віддати нікому, не зможу спокійно дивитися як хтось пестить це обличчя, не зможу знати, що вона комусь належить, що хтось торкається її ніжної шкіри... Не зможу...Не зможу!

На сьогодні досить, я вже майже не можу говорити, язик немов належить кому іншому. Досить... Зрештою, це лише наше перше побачення. Вона буде моєю. Зовсім скоро вона стане моєю, а згодом ТІЛЬКИ моєю. Щоб у цьому впевнитись я цілую її солодкі вуста, торкаюся мякого довгого волосся... На нас обертаються перехожі, але це байдуже, вони мені заздрять.

Це лише перше побачення, все ще попереду.

А губи у неї мають смак вишні, дині та солодких вершків...

http://www.highway.com.ua